У тесті беруть участь автомобілі: Honda CR-V
Бусидо жадає від самурая не тільки відданості й самозабутнього служіння сюзеренові, але також скромності й чесності. Якби новий Honda CR-V був самураєм, то він ніколи б не став називатися позашляховиком, нехай навіть «паркетним».
Третій CR-V простіше назвати універсалом або минивэном, але ніяк не позашляховиком. І справа отут не тільки в його неоднозначній зовнішності.
Із щирими «пройдисвітами» машину ріднить хіба що наявність системи повного приводу так більш-менш пристойний дорожній просвіт. Здавалося б, жоден з його конкурентів зворотним похвастати теж не зможе, але настільки явний і різкий перехід від внедорожного минулого до легкового майбутнього надто смів навіть для «паркетного» сегмента.
Высокотехнологичный екстер’єр цього авто з попередньою моделлю, звичайно, співвідноситься, але дуже опосередковано. Про наступність поколінь отут нагадують хіба що вертикальні задні ліхтарі так пізнаваний профіль кузова. У цілому ж це зовсім інший автомобіль, з іншою естетикою, з іншою філософією. Спортивний, атлетичный і сучасний, з погляду стилю він впритул наблизився до зовнішності позашляховиків родинної «Acura», але при цьому практично повністю відійшов від звичного для нас екстер’єру компактних SUV. Звичайно, що випливає твердження можна заперечити, але, на мій погляд, «хондовцы» створили щось середнє між среднеразмерным MPV і Sports Tourer начебто «мерседесовского» R-Клас, тобто сімейний полноприводный, але не внедорожный автомобіль. До слова, їм, може бути, коштувало визнати це й назвати автомобіль по-іншому ще в процесі його створення… Втім, що отут ворожити - «хондовцы» знову пішли своїм, нікому не веденим шляхом.
Про тім же думається й при спогляданні інтер’єра. Це не Civic, звичайно (у нього, до речі, автомобіль запозичив не тільки деякі дизайнерські елементи, але й частина встаткування), однак і нудним його теж не назвеш. У цілому класична передня панель, як і багато інших її колег на сучасних Honda, «обзавелася»… ручкою КП, розташованої на «підвішеному в повітрі» припливі центральної консолі. Користуватися нею скоріше незвично, чим незручно, але на інтер’єр при цьому вона діє освежающе. Увага до деталей взагалі характерно для салону цього авто, властиво, саме завдяки їм багато хто знайдуть салон нового CR-V стильним і елегантним. Взяти хоча б оригінальний Т-Образний важіль стояночного гальма або явно спортивний трехспицевый кермо… Що ж стосується функціональної складової, те отут «японець» повторив практично всіх своїх конкурентів.
Обмежений діапазон поздовжнього регулювання водійського крісла компенсований за рахунок вертикальної посадки й величезного запасу вільного простору над головою. До такого положення прийде звикати, як, втім, і до досить специфічного комфорту сидінь у цілому. Подушки й спинки досить вдало спрофилированы, але при цьому вони могли б бути й ледве помягче, і небагато достовірніше. «Сам за собою» при цьому сяде навіть людина з ростом вище за середнє - спасибі мобільним заднім кріслам. У такому випадку, щоправда, почасти страждає корисний обсяг багажника, але, з огляду на можливість поставити у відсік проміжну тверду полицю, це не так вуж і страшно - незважаючи на «переехавшую» сюди із задніх дверей «запаску», місця у вантажному відділенні цілком достатньо. До речі, п’яті двері на CR-V тепер відкривається нагору, так що багажник доступний навіть в обмеженому просторі.
Але от на ходу новинка сподобається не всім. Причина - двигун. У даний момент нашим покупцям доступний лише один 2-літровий 150-сильний бензиновий мотор, розроблений на основі 1, 8-літрового SOHC i-VTEC від Civic. Допускаю, що в цілому цей агрегат досить непоганий, але для кроссовера все-таки слабенький, причому це стосується скоріше не мощностных, а тягових характеристик, у яких у порівнянні з попередньою версією авто він незначно, але втратив. Іншими словами, силовий агрегат став більше спритним і менш моментным, що для позашляховика, нехай навіть і «паркетного», зовсім не здорово. На високих оборотах він, звичайно, показує пристойний темперамент, але із другої передачі рушає з величезною працею навіть на твердому покритті, а що буде, якщо під колісьми виявиться пісок або розмита глина?
Загалом, асфальт, асфальт і ще раз асфальт, інша стихія перебування для цього автомобіля згубна, навіть незважаючи на наявність системи повного приводу. Її головне завдання - безпечний рух по слизькій дорозі й з’їзд на сухе узбіччя. На твердому ж покритті новинка ринку почуває себе як риба у воді. Гальма, «коробка» (у нашім випадку - 6-східчаста МКП) і кермо заслуговують самих похвальних відгуків. Втім, в останньому випадку варто враховувати той факт, що новий CR-V став коротше, нижче й ширше попередника. Притім у нього розширилася колія й помітно знизився центр ваги, що в сполученні з досить жорсткою підвіскою дозволяє досить активне, якщо не агресивне маневрування. За це, щоправда, доводиться розплачуватися плавністю ходу, але в цілому в цьому компоненті автомобіль тільки радує.
От, власне кажучи, і все. На жаль, але тих, хто очікував побачити в цьому автомобілі позашляховик, порадувати, повторимося, нема чим. Новий Honda по суті своєї не брутальний «всюдихід», а рафінований, махровий «яппи», що сприймає поїздку за місто як справжня чоловіча пригода. Загалом, якби CR-V був самураєм…