У тесті беруть участь автомобілі: Toyota Land Cruiser Prado
Ці машини популярні й у прихильників активного відпочинку, і в цінителів комфорту. Один з типових представників класу - Toyota Land Cruiser 100. Назва моделі можна перевести як «сухопутна яхта» - що ж, коштує суденце відповідно. Але отчаиваться не коштує - авто кінця 90-х років у модифікації Prado доступно за $20-25 тисяч.
З ДАЛЕКИХ МАНДРІВОК
Шуканий об’єкт 1998 року, з 3-літровим дизелем і «автоматом» ціною $25 000 ми відшукали у відділі « трейд-ин» «ТОЙОТА ЦЕНТР ШЕРЕМЕТЬЄВО» і від пропозиції ознайомитися з потенційною покупкою, зрозуміло, не відмовилися.
«Прадо» непопулярного білого кольору привезли в Росію в 2002 році з Німеччини. Неабияк поганявши по вітчизняних дорогах, здали в знеосібку. Чудом збережена сервісна книжка з оцінками німецького й російського дилерів вселила надію, що пробіг 134 тис. км відповідає дійсності. На жаль, німці, на відміну від нас, рідко розстаються зі своїми авто без вагомої причини, тому сліди первородної аварії ми шукали особливо ретельно.
Усе виявилося не так страшно, у машини відновлювали тільки праву сторону: рихтували обидві двері й міняли їхні пластикові накладки. Ремонт зроблений настільки акуратно, що саме це його й видало. В «Прадо» такого віку корозія по завальцюванню нижньої частини дверей - часте явище. От і в «нашої»: з лівої сторони - ржа, а із правої, відремонтованої - повний порядок.
Залишив гарне враження й огляд знизу. Мало того, що все грамотно задумано й виконане, так ще й збереглося непогано. Немає ні ушкоджень, ні слідів контакту із ґрунтом: схоже, машина ще не бачила справжнього бездоріжжя. Правда, у столиці й асфальт не цукор - трубки до заднього нагрівника салону вже обростили нальотом окислів. Такі краще відразу перемінити, а не чекати, коли лопнуть (нові - 1600 руб.). Деякі власники воліють їх просто заглушити, жертвуючи теплом задніх пасажирів, - не краще рішення. Адже взимку треба боротися й з памороззю на стеклах, а для великого салону однієї лише передньої грубки обмаль.
СІМ ФУТІВ ПІД КІЛЕМ
Це почуття виникло, лише рушили з місця: під колісьми - хвилі ґрунтовки, а в салоні - майже штиль. «Автомат» перебирає передачі м’яко, без ривків. Це гарний знак: якби відчувалися посмикування при перемиканнях і удари при перекладі важеля з «нейтрали» в «драйв», довелося б готуватися до швидкого ремонту. Робота дизеля супроводжується тремтінням, але не сильної й лише на неодружених оборотах, а варто піддати газку - і вже не зрозуміти, хто трудиться під капотом.
Щоб переконатися, заглядаємо усередину. Дійсно, дизель, 125-сильний форкамерный 1 KZ-TE зі звичайним механічним ТНВД. Не останнє досягнення інженерної думки, але до нашої солярки пристосований куди краще, ніж сучасні «коммон рейл». На жаль, зворотний бік простоти - слабкий захист від злодійства. Досить «кинути» проведення на клапан відсічення палива й штовхнути машину, щоб завестися. Це зрозумів ще попередній власник, тому й установив у салоні додатковий замок-блокатор важеля коробки передач. Ми ж рекомендуємо поверх того вкрити клему клапана щитком - так надійніше.
ТРУДІВНИКИ МОРЯ
На ринку оголошень в інтернеті й у пресі більшість «прадо» 1998 років пропонують із автоматичної КП (88%). Частка дизельних машин теж чимала, близько 25%. Придбати автомобіль можна й за $26 000, і за $21 500, щоправда, останній із пробігом 270 тис. км (ціни пропозиції на момент підготовки номера). Багато хто із продаваних машин завезені в Росію із вторинних ринків інших країн. Екземпляри з південної Азії відрізняє прекрасно збережений кузов, адже там на їхніх дорогах немає головного ворога всіх металів - солі. Але «жителів півдня» варто розглядати лише тим, хто не має наміру їздити взимку: отут немає другого акумулятора, а додаткову грубку заміняє ще один кондиціонер. Для наших широт - не кращий варіант.
Найбільш гідним здався «Прадо» за $25 000 із пробігом 190 тис. км «з копійками». Машина була куплена власником нової в автосалоні, обслуговувалася в дилера й у післягарантійний період. Погано лише те, що в останній рік на джипі майже не їздили: це підтверджує й продавець, і штамп ТЕ-190 річної давнини. А техніка, як відомо, повинна працювати, інакше чекай поломок. Тут так і вийшло - «сопливится» помпа. Інших вад ми не виявили, та й знайти їх в умовах зимової вулиці на замурзаній машині складно. Втім, продавець був не ладь проїхати на дилерську діагностику, але у випадку позитивного результату - за наш рахунок (біля $450).
Який же підсумок? Гарний варіант можна знайти й на ринку - справа случаючи, але не квапитеся викласти чималу суму: домовитеся із продавцем про експертизу в дилера. Правда, до «тойотовским» без запису не потрапити, але якщо вам сподобався саме «ринковий» варіант - краще витратити час, чим гроші.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ ПОКУПЦІ « TОЙОТЫ-ЛЕНД КРУЗЕР ПРАДО» НА ВТОРИННОМУ РИНКУ
1. Зверніть увагу на стан капота й нижньої частини дверей, це самі уразливі місця кузова. Якщо виникли сумніву - запропонуєте продавцеві обстежити авто в дилера (платить що програв). Відмова - привід не зв’язуватися.
2. При різкому натисканні на педаль газу вихлоп прогрітого дизеля повинен бути безбарвним (паливо - по сезоні!). Допускається лише одиночний викид сажі, як і при пуску холодного мотора. Якщо дим стовпом - близький ремонт ТНВД (перебирання насоса - $170, плунжерна пара з кулачковим диском - $450).
3. «Прадо» роблять із двома варіантами приводу - постійним повним і жорстко переднім мостом, що підключається. Поцікавтеся у власника, як користуватися трансмісією на сухому асфальті. Якщо почуєте, що, відповідно, можна включати блокування міжосьового диференціала й підключати міст (посуху цього робити не можна!) - таку машину краще не брати.
4. Зверніть увагу на акумулятори: бажано, щоб вони були однієї марки, однієї дати випуску й однакової ємності. У тандемі повинні працювати рівні партнери.
5. Якщо машину обслуговували в дилера (є оцінки в сервісній книжці), то про несподівані поломки до чергового ТЕ можна не турбуватися, у межсервисный період вони в «Прадо» рідкі.
КОМЕНТАР ВЛАСНИКА
Жуків Валерій, 43 року, автослюсар.
Люблю полювання й риболовлю, тому шукав тільки справжній рамний всешляховик. Хотілося з дизелем і АКП: на путівці дуже важлива тяговитость мотора, з «автоматом» удобней у місті. Варіантів переглянув чимало, шукав свій більше двох місяців. Після огляду без коливань залишив заставу, хоча споконвічно на суму $25 000 не розраховував. А що, усе пізнається в порівнянні - бачив машини й дешевше, але в гіршому стані.
Купувати стару машину в дилера особливо добре при недоліку досвіду. Але навіть для колишнього автолюбителя офіційна гарантія фахівців сервісу не буде зайвою.